Якось довелося мені звіряти грецький текст діалогу Платона “Бенкет” з російським перекладом. Несподіваним відкриттям для мене став той факт, що в ориґінальному тексті чи не найважливіше місце займає поняття “πανδημος”,  в якого нема відповідника в жодній сучасній мові. Перекладачі передають його сенс різними словами – і завжди щось при цьому втрачають. В значно більшій мірі це стосується поезії Гесіода, що майже повністю складається з архаїчних слів та їхніх архаїчних форм – через цю проблему в сучасній гуманітаристиці панує абсолютно помилкове розуміння творчості Гесіода. Втім, це стосується не лише мертвих мов, але й живих, не лише старовинних текстів, але навіть сучасних: переклад завжди веде до спрощення, до редукції першопочаткових сенсів. І тому людина, що читає переклад, ніколи повністю не зможе зрозуміти сенси, закладені в ориґінальний текст.

Вся справа в тому, що з перекладом втрачається контекст, до якого належав ориґінальний твір. Тож, вочевидь, дослідження контексту твору допомогає читачеві відтворити ориґінальні сенси тексту, перекладачеві ж – наділити переклад сенсами ориґіналу. Саме для цього і створено мій блоґ.

Зараз мої мистецькі та наукові зацікавлення значною мірою сконцентрувалися на модерній добі, зокрема, на творчості американця Говарда Філіпса Лавкрафта та українця Віктора Петрова-Домонтовича. Шляхом усебічного дослідження контексту, в якому ці автори створювали свої тексти, зокрема – шляхом систематичного дослідження загального обсягу їхньої спадщини – я намагаюся вибудувати ті контексти, без усвідомлення яких твори обох авторів залишаються лише відображеннями свідомості читача. Звісно ж, мова не йде про вульгарне намагання зрозуміти “що ж мав на увазі автор”. Швидше, усі мої дослідження є спробами хоча б трохи прояснити, що ж мало на увазі Буття, коли той чи інший автор слугував знаряддям його текстуального самовираження.

Тож, шановні пані та панове, сподіваюся, що для когось мої розвідки та переклади стануть у нагоді.