29 жовтня, в день публікації третього номеру «Апокрифу», присвяченого пам’яті Євгенія Всеволодовича Ґоловіна, мені довелося взяти участь у Другому Конґресі молодих дослідників релігії під назвою «Релігія в сучасній культурі». Захід цей відбувся в таємничому та прекрасному буковинському місті, засипаному жовтим шелестливим листям — у Чернівцях, на рідній землі видатного українського мислителя- традиціоналіста, нашого сучасника, відомого під іменем Smierc Polarstern — його статтю про Black Metal можна знайти у згаданому третьому номері. Жив тут також інший видатний діяч, великий поет Пауль Целан, збірку чиїх віршів я вирушив шукати в місцевих магазинах одразу ж після конґресу (до речі, досить успішно). Можна згадати й інших уродженців та жителів Чернівців. Про все це я говорю, щоб налаштувати читача на інтуїтивне розуміння творчої атмосфери старовинного міста, відвіданого мною. Одним з організаторів Конґресу був інший наш автор, Руслан Халіков, чию статтю про арабську алхімію знов-таки можна знайти у номері, присвяченому Євгенію Ґоловіну. Тож, у чудовому місці та в компанії чудових людей мені випала можливість трошки розповісти молодим українським релігієзнавцям та філософам (нашим поте- нційним авторам та читачам) про наш проект. Далі наводжу приблизний зміст своєї доповіді — приблизний у тому ступені, в якому деякі моменти я забув, а деякі додав для читачів. Окрім того, я не вказав поставлені питання, і включив відповіді на них до самої доповіді — щоб текст був ціліснішим. В тих, хто були присутніми під час доповіді, я прошу пробачення за неточності.

***

Вельмишановні пані та панове! Сьогодні в цій аудиторії багато говорилося сто- совно важливості нинішнього конґресу — чудової події, яка дозволяє філософам та релігієзнавцям з усієї Вкраїни обмінятися думками та просто добре відпочити в спільній компанії в невимушених умовах. Насправді, не говорилося б так багато на цю тему, якби ми звикли до таких форм роботи — але нас дивує можливість сьогодні в Чернівцях вільно поспілкуватися на релігійну та колорелігійну тематику без академічного та теологічного снобізму. Ми живемо в пострадянському, постсекулярному світі, а тому ми позбавлені багатьох форм професійного спілкування, властивих для народів, що розвивалися поза соціалістичним табором. Я б хотів презентувати Вашій увазі проект, присвячений тій самій меті — вільному спілкуванню та пошуку взаєморозуміння.

 

Йдеться про окультно-релігієзнавчий журнал «Апокриф», найстаріший з журналів такого спрямування на пострадянському просторі. Головною метою цього видання сьогодні є забезпечення можливості комунікації між представниками різних релі- гійних напрямів. Журнал з’явився в результаті текстуальних експериментів калінінградського мага Романа Адріанова, відомого сьогодні як frater Nyarlathotep Otis — експерименти ці почалися на початку двохтисячних років, та були реалізовані у вигляді кількох масштабних міжнародних проектів у сфері літератури, релігієзнавства та окультизма. Фактично, завдяки існуванню регулярного окультного видання, пострадянське суспільство отримало поштовх до нових трансформацій, спрямованих на подолання постсекулярних проблем. Так, «Апокриф» став джерелом просвіти для читаючої публіки.

 

Голос з зала: Окультної просвіти?

 

Так, звісно, я розумію, слово «окультизм» має яскраво виражені неґативні конотації. Звісно ж, ми регулярно їмо та розпинаємо дітей — все, як і належить окультистам. На сьогоднішній день, «Апокриф» випускається не лише Калінінградським російським центром, але й автономними мовними гілками, які формують власний національний контекст (представництва журналу існують в Україні, Грузії, Білорусі, Литві, і — що особливо важливо — нещодавно почалися роботи з перекладу деяких матеріалів для китайського читача). Матеріали кожної мовної гілки випускаються виключно кон- кретною мовою, і, таким чином, ми сприяємо збереженню та розвитку національних мов як у вузькому аспекті, (застосування мови у сфері дослідження окультизму), так і в аспекті широкому (відродження національних мов в загальному контексті реалізації сучасного проекту мультикультурного світу). Таким чином, сьогодні дітей їдять не лише в Росії, але й у багатьох інших незалежних державах — і в кожній з цих держав використовуються місцеві народні рецепти для їх приготування (Сміх у залі).

 

Сьогодні, в день пам’яті великого алхіміка та поета Євгенія Всеволодовича Ґоловіна, вийшов третій номер української мовної гілки «Апокрифу», яким ми й розпочинаємо новий етап розвитку нашого журналу. Український «Апокриф» включає широкий спектр матеріалів: від світоглядних есеїв до наукових статей, написаних як з зовнішньої (дослідницької), так і з внутрішньої (практичної) перспектив — йдеться як про ориґінальні тексти, так і про переклади. В цьому сенсі, як я вже підкреслив, ми прагнемо до створення абсолютно паритетних можливостей для самовираження кожної людини в сфері духовності та містицизму. Звісно, деякі тексти є неприйнятними для нашого видання — йдеться про матеріали, що пропаґують шовінізм та ворожнечу в будь-яких формах, а також — тексти, що представляють будь-який конкретний «шлях» у якості єдиного правильного. Так, незважаючи на те, що Роман Адріанов — засновник «Апокрифу» — є телемітом, ми не пропаґуємо й Закон Телеми. От я, наприклад, не телеміт зовсім, і при цьому — представляю журнал в Україні.

 

Український «Апокриф» ми плануємо випускати раз на два місяці. Іншими слова- ми, раз на зва місяці ми будемо їсти нову дитину з окультними цілями (Сміх у залі).

 

В контексті всього зазначеного, я хочу запропонувати всім присутнім долучатися до роботи над розвитком українського окультно-релігієзнавчого дискурсу. Мені видається, що в цій залі зібралася українська інтелектуальна релігієзнавча еліта, для якої поставлене нами завдання не може не бути близьким та в аналогічному ступені важливим. Наша просвітницька місія має значення для всієї української нації, яка потребує всебічного та цілісного розвитку.

 

Таким чином, запрошую всіх до плідної та конструктивної співпраці. Дякую шановній публіці за увагу.